"- Ваш абонент...зник"

Знаєш чому я такий? Тому, що мені немає кому подзвонити о п'ятій ранку, коли мене зірвало говорити. Як наслідок, протираю очі й пишу. Щоб не здуріти. Я навіть не надіюcь, що хтось мене читатиме. Це, швидше для себе. Для тих, хто не має кому дзвонити вдосвіта. Ото були, і нема. В кожного з'являється той, з ким він спить, або той, для кого зараз спить. Отака дурна залежність. Через такі моменти люди й закриваються, ідуть в підпілля, дуріють, або починають писати. Варіантів не багато. Я підпільно, здурівши, пишу. Двері надійно замкнені.