Я так брудний зовні та всередині, що шкіра втратила природний білий відтінок з обох боків. Скажу вам, це насправді жахливо. Без жартів. З дитинства дуже легко зрозуміти людей, у котрих не було житла, їжі чи води. Ставлюся до них із розумінням та відразою до власного життя водночас. Адже теж завжди не мав почергово кожного із цих складових. Без води почувався найгірше. З кожним роком більше мріючи про неї. Хоча не так давно нарешті отримав тимчасовий душ в зйомному житлі, але й досі не зміг змити весь бруд, що осів за більше, ніж двадцять років. Чим більше стараюсь зробити це, тим менше виходить і старання зводяться нулю.
Коли у двадцять людині здається, що вона знає все — це цілком нормально.
Але запитай її як змити бруд душевний і максимум, що вона порадить тобі — сходити у церкву. Я бував там. І дійшов висновку, що у цьому місці більше набираються гріхів. Це аж ніяк не очищує. Буває прокидаєшся вночі, а цей бруд тисне на тебе. Змушує думати про нього. І заснути потім важко. І жити нестерпно та боляче.
Виходиш на вулицю, а усі навколо тільки женуться за багатством, можливостями...це так ницо й нікчемно, зважаючи на те, скільки бруду в них. Зазвичай, його запах тимчасово перебитий парфумами та прикритий різнобарвною косметикою. Зазвичай, захований у дорогих машинах з тонованими вікнами, або у найвищих квартирах багатоповерхівок.
Я прикриваю його волоссям та чистим, зім’ятим одягом. Все частіше мріючи про чистоту.
