"Недільний @дець"

  На вулиці вітер зриває "башню". Я ж сиджу в засраній, до краю, кімнаті. Ну, як сиджу, не сиджу, бо впадло. Лежу. Дивлюся на той срач і так впадло шось робити. По природі своїй, не дуже люблю в такому жити, але зараз то всьо чимось впирає.
  Ше вчора відчував себе останнім зеком, спостерігаючи, як писклявим криком нас хочуть привчити до системи стабільних розпорядків і сраколизання. Як кричать за ввімкнене світло, за чиїсь голубці в умивальниках, за дівчачі місячні по підлозі, за куріння, бухло і тройнік в ризетці. Певно, і в "сральник" почнем ходити по свистку.
  А сьогодні відчуваю себе пропердженим 40-річним алкоголіком, який лежить на ліжку після тупорилого тижня. Смокче "Свіжий розлив", смачно пускаючи черевні звуки.
  В кімнаті грає якась "музика"(таке відчуття, що хтось накурений хоче знести яйце), з їжі - лише три мівіни, банка цукру і чай. На тумбочках ціла купа книжок популярних письменників, які припали сьогоднішньою пилюкою. І в тій великій сраці, шо чекає своєї черги, лежу чистий я. Від мене чути антипарпірантом, шампунем, гелем для бриття і перегаром. Тому, шось таке і в кімнаті.
  Так круто, хоч день ні про шо не паритись. Не паритись, шо треба йти в магазин, на пари чи роботу, шо треба кудись спішити, адекватно виглядати чи з кимось розмовляти. Не нервуватись від того, шо зайде якась малолітня курва і попросить закурити.
  На сусідньому ліжку лежить коріш Дімас, якого я зараз попрошу зробити чаю, і, який пошле мене далі, ніж до Києва(куди я завтра збираюсь). І якому так само всьо до дупи.
  В сусідній кімнаті тупить Олег(Олько). Рубає покер онлайн, поки не заіскрить переноска. А я, тим часом, встиг показати кожного з нас найкращим боком до людей, голосно пальнути музичку від гурту "BON JOVI"(задавши, що сиджу в футболці з їх світлиною) і допити пиво.

  Отже, все на своїх місцях.