Диплом — це фантомний біль батька чи матері, які бажають своїй дитині кращого життя. Батька, який готовий взяти кредит, щоб оплатити доньці навчання й матері, яка недоїдає і худне, пакуючи сумки з харчами дитині. На цьому й базується система освіти: на звичайних українських сім’ях.
Жодна приватна структура європейського зразка не вимагає диплому про завершену вищу чи середню спеціальну освіту. Керівникам, які приймають на роботу у таку організацію важлива твоя пристосованість до життя, навички й уміння сприймати нове.
Поряд з тим, державні структури радянського зразка вимагають одну, або і дві вищі освіти, стаж роботи, якого взяти ніде, та безініціативність. З вищесказаного й випливає, що працівники державних структур не працюють, а протирають штани від години до години, впродовж багатьох років. Так і минає життя.
А ще “вчорашні” студенти кожного дня змінюють напрям трудової діяльності, найчастіше проклинаючи витрачені на навчання роки.
Тому іди, навчайся. Отримаєш диплом, поставиш у рамку і матимеш роботу, — стиратимеш пил із “найкращих” років власного життя. Краще милуватись картинами. Вони обходяться дешевше.
Немає коментарів:
Дописати коментар