“Доїжджеючий”

Час розповісти про людей, які часто є «паличкою-рятувалочкою» під час нашого переміщення з точки «А» до точки «Б». Щоб отримати своїх бонусних +5 до карми вдячного пасажира, розповім про водіїв. Не характеризуючи чи аналізуючи поведінку кожного, з ким доводиться їздити. Скажу лише про двох осіб, які надихають користуватись громадським транспортом.

Коли я наприкінці серпня повертався з Польщі, то не став просити водія, якому було не зовсім по дорозі, везти мене до моєї кінцевої, тобто Тернополя, і зробив пересадку в  Бережанах. Біля міжміського автобуса, що курсує маршрутом «Стрий — Тернопіль», мене зустрів сивочолий усміхнений дядечко. На вигляд йому було років п’ятдесят. Побачивши об’єм мого багажу, він доречно не почав розмову з дурного: «Привіт». Натомість кинув з уст те, що насправді його цікавило: «Ну, як, земляче, важко виживати за кордоном? Знаю, що важко», — одразу ж ствердно відповів він на своє запитання. Потім завантажили речі в багажник і перекинулись кількома репліками «за життя».

Мотор загудів, у салоні ввімкнувся маленький телевізор, і мої очі зробились завбільшки зо п’ять копійок. Бо Назарій Яремчук співав пісні Володимира Івасюка, а ще лунали народні пісні у виконанні дітей. Скажу вам, то було круто. Видно, що людині болить усе, що відбувається в країні. Отож дядечко не хоче бути пасивним і робить свою, нікому не помітну справу — старається забезпечити пасажирам комфортний переїзд практично бездоріжжям, а разом із тим прищепити любов до нашої культури, мови та історії. Такий я зробив висновок.  Хоча, судячи з розмов у салоні, мало кому з «доїжджеючих» були відомі імена чи творчість співаків з екрану, проте ніхто не був проти.

Друга історія відбулась сьогодні, остаточно переконавши мене, що є комфортні рейси і приємні водії автобусів. Страшенно поспішаючи, я біг тернопільським автовокзалом і застрибнув у першу ліпшу «маршрутку», на якій вказано рівненський напрямок. Говорячи точніше — «Чернівці – Рівне». Відправляється вона з Тернополя приблизно о дванадцятій (кого потім зацікавить рейс?..).

Коли автобус вирушив, я вже майже розплутав навушники, маючи намір «ізолюватися» за їх допомогою від усіх. До того ж, день такий гімняний видався. І не тільки тому, що понеділок. Про щось собі міркую, розплутуючи останній вузол, і чую наростаючий звук справжнього рок-н-ролу у виконанні «AC-DC». То був шок! Уявіть мою фізіономію, яка повільно висувається трохи вбік, щоб розгледіти водія. І прохоплюється дивне: «Єссс!» Кермує старший чоловік з довгими бакенбардами. Очевидно, що він кайфує і від музики, і від виконуваної роботи. Коротко кажучи, моя поїздка супроводжувалась хітами від «Pink Floyd», «AC-DC», «Bon Jovi» — це лише частка того, що я впізнав.

Власникам цього рейсу — велике спасибі за нові й дуже зручні сидіння, приготуйтесь, із ПАСАМИ БЕЗПЕКИ!!! Приємно здивували, оскільки за все своє життя я ще не бачив, щоб хтось у нашій країні так турбувався про пасажирів. Окрім випадків нерегулярних перевезень, за які ви відстібнете добрячий шмат грошенят із власної кишені. Тому навіть спробував перевірити, чи ті паси не якийсь там муляж. Як виявилося — вони справжні!

Вважаю, що такі водії заслуговують на повагу. Утім, у кожного власний смак і побажання стосовно звичного переїзду від точки «А» до точки «Б».

Приємних вам поїздок із цікавими водіями!