Філософія вихідного дня

 Сьогодні захотів послухати місто. Постійно ходжу в навушниках, щоб не забивати голову зайвою інформацією. А так, хоч якісь зміни. Піднявся собі на сходи біля театру, обперся плечем об колону, і відчув, що так добре бачити цей маленький світ саме збоку, ніби чужими очима.

 Спочатку важко було чути навіть найдрібніші звуки, через думки в голові. Так дико про це говорити. Відчуваю себе відлюдькуватим. Проте, поступово стало приємно чути людей, що поспішали додому, голубів на даху, вітер на обличчі, далекі звуки автомобілів, власне дихання і щось іще. Було щось особливе й швидкоплинне. Тільки на мить вловив його красу.

 Отак мріяв собі, дивлячись в нікуди і геть втративши лік часу. В реальність повернула брудна лайка двох "коліжанок", що складалась із трьохповерхових матюків, що яскаво мили дитячі кісточки третьої, яка ішла поруч них. На вигляд, цим леді було близько п'ятнадцяти років. Здивувався, що, на щастя, ідуть без цигарок, вловивши глибоку суть розмови. А потім просто стало соромно. На диво, зовсім не за них, а за себе, коли загадався в їх віці. Не через те, що був такий же. На правду, не пам'ятаю, яким був. Та виникло відчуття, що поводився аналогічно. Захотілось піти звідти. Приєднатись до шуму маленької площі, яку огортали сутінки.

Роблячи короткі та повільні кроки, здавалось, що багато речей, що відбувались навколо, бачу вперше в цьому місті. Відчув себе прихованою камерою.

Почав прикро вдивлятись, що наші україночки чомусь тусуються лише з арабами, зрідка посміхаючись на тридцять два, погоджувально киваючи головою та заглядаючи в чужий гаманець, навіть кількох слів не розуміючи з ламаної англо-арабської. Прикро, що в цей час, за пройдених мною кілька метрів, спиваються люди твоєї національності. Молоді хлопці, які мали б бути на місці "цих". Я ніби не расист, але від цього вивертає. А ще, починає боліти голова від того, що не розумію, з кого почалось це все. Чи з жінок, яких приваблюють лише гроші і мрії про те, що з цих інакомовних будуть кращі коханці, й тому чоловіки лише п'ють. Чи навпаки, з чоловіків, котрі заливаються, замість того, щоб щось робити, втрачаючи повагу в очах слабкої статі і дозволяючи іноземцям купувати їх любов. Від розуміння імовірних причин, суть проблеми чомусь не змінюється. І проблема не зникає.

 Зрозумів ще дещо. Щоб викинути в смітник сміття, тепер треба іти через весь газон. Ось в чому справжня культура. Хоч замість трави буде гола земля, зате сміття не буде. 

Після побаченого хотілось закрити очі й забути трохи побаченого як дурний сон. Або заховатись десь, щоб не бачити людської дурості.
 Я заховався там, де побачив щирість. Присів на лавочці біля дитячого майданчика, де почув той шум, що заспокоював насправді. Приємно, що хоч в маленьких дітках досі можна побачити щирість. Це заспокоює на якийсь час. Не хочеться думати про зайве. Розумієш, що тільки тут просто потрібно кинути м'ячик, який закотився тобі під ногу.