Вона сиділа навпроти, сміливо дивлячись в мої зіниці. Дещо грайливо, загадково, та все ж упевнено. Даючи зрозуміти, що хороша в ліжку. Бажаючи відкрити те, що зрозумів із перших слів, випадкових дотиків, власне, з присутності. Манера зваби вирізнялась витонченістю. Те, як вона опиралась на стіну, сидячи на ліжку. Як ніжно й повільно прибирала пасма волосся, які ховали від мене. Як покусувала губи та розрівнювала сорочку, що сама розстібалась від мінімального поруху, оберту чи навіть сміху.
Вона почала цитувати вірші найвідоміших із сучасників. Було так приємно від цієї обізнаності, що захотілось закрити роти обом. Не питаючи дозволу, я піднявся з підлоги, плавно заліз до нею у ліжко, вхопив за волосся й відтягнув голову до стіни, аби її губи були максимально близько моїм і глянув, наче наскрізно. Ніби знаю кожну потаємну думку і взагалі, живемо спільно десятиліттями. Тільки так можна змусити жінку змовкнути. Зафіксувавши і знерухомивши, торкнувся устами нижньої губи, не цілуючи. Так налагоджують контакт дихання, рухів, тіл.
Все пришвидшувалось, набирало обертів, різкості й тваринності, залишаючи ніжність на потім. Одяг легко відклеювався з тіл, губився. Затанцювали кімнатою не в змозі втамувати спрагу...
Коли перед сном я не відвернувся від неї, а навпаки - обійняв, здригнулась від несподіванки. Заспокоїв, поцілувавши у плече.
- Я хотіла тебе роздягти з того моменту, як почула й побачила на сцені, - промовила, відкриваючи, здавалося б, найбільшу свою таємницю.
- Угу, зрозумів, - відбуркнувся у відповідь коротко й спробував заснути.
Надворі світало. Очі випікало піском сонячного проміння. Вчора я читав. Надто часто знаю і бачу завчасно, коли жінка бажає звабити мене. Дозволяю довести все до кінця, граючи у піддавки. Захоплююсь винахідливістю.
