Починаючи з першої години доби, ніби із щойно створеної
планети, на якій вже є крани й каналізації, є кухні, створені лише для кранів
та, розсипаної по них, кави — потрібно створити жінку. Можливо не одразу, з
часом. Десь після води. Так, вода однозначно потрібна. Для жінки і кави. Для кави і жінки. Для кави, жінки
і мене. Що з нас повинно бути першим у переліку води? Напевно, цукор. Адже без
нього нікуди у цих стосунках. Стосунках між чоловіком і жінкою.
Коли з’явився
повний комплект для повноцінного, щойно створеного світу, починаєш думати що із
ним робити. Тоді починаєш любити жінку, крутити в різні сторони крани, чистити
по вівторках каналізацію, нюхати вранці каву й пити воду, наче вдихати повітря.
Проте, структура не завжди така. Особливо, коли справді
стараєшся жити. Починаєш робити все, аби не любити цю жінку, наприклад: крутити
нею в різні сторони, чистити їй мізки, нюхати інші парфуми та чужих жінок,
багато пити. І це тільки з жінкою. Це лише перший тип упорядкування.
У таку канву можна підставити кожен із компонентів твого
світу. Нівелювати ними, крутити, підбираючи правильні ракурси, складаючи пазли,
але все, безумовно, починається з жінки. І саме тоді починаєш хотіти її у всіх
вигаданих і, передбачених кавою, планах.
Одразу після створення нової планети.
Немає коментарів:
Дописати коментар